Правова основа ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 № 4152-VI) передбачено, що з 01.01.2013 державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).

Абзацом третім частини першої статті 2 Закону встановлено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав.

 

Законом визначені принципи державної реєстрації прав, основними з яких є:

  • обов’язковість державної реєстрації прав із занесенням інформації про права на нерухоме майно та їх обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

  • виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, з моменту такої реєстрації;

  • гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, в тому числі і тих, що виникли до набрання чинності Законом, за умови додержання правонабувачем вимог чинного на момент виникнення прав законодавства;

  • публічність державної реєстрації прав;

  • державна реєстрація прав здійснюється в порядку черговості надходження заяв;

  • принцип приватності;

  • принцип обґрунтованості та законності рішень, що приймаються.

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.